Набір із бюстом Т.Г.Шевченко
6 келихів для віскі
бюст на мармурі вкрито сріблом 925*
Набір із бюстом Т.Г.Шевченко
6 келихів для віскі
бюст на мармурі вкрито сріблом 925*
Подарунковий набір присвячено історичній постаті поета Тараса Шевченко, національному пророку і духовному лідеру.
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) – видатний український поет, художник, мислитель, громадський діяч і символ національного відродження України.
Бюст виготовлено в Іспанії на фабриці Anglada по замовленню Boss Crystal, співпрацюючи з автором Олександром Євтушенко.
Склад подарункового набору:
- бюст Тараса Шевченка на мармурі, вкрито сріблом 925* ;
- шість кришталевих келихів 340 мл із золотою кромкою та захисною голограмою на кожному виробі;
- накладки з двустороннім срібним покриттям із золотими деталями;
- коробка BOSS CRYSTAL чорного матового кольору із тканиною креп-сатин у ложементі;
- розмір коробки 40,5х38,5х10,5см;
- сертифікат відповідності з номерною голограмою, тематичним текстом та технічними характеристиками.
Інформуємо, що вироби BOSS CRYSTAL призначені для ручного миття звичайними побутовими засобами (не для посудомийної машини).
Бюст Тараса Шевченка.
- матеріал виготовлення: мармурова крихта, срібло 925* , підставка – іспанський мармур;
- висота з підставкою 23 см;
- ширина 10.5 см.
Матеріал виготовлення келихів:
кришталь -ECO CRYSTAL GLASS, без використання свинцю.
Виготовлені в Італії, місто Колле Валь Дельса.
6 келихів для віскі та безалкогольних напоїв:
- об’єм 340 мл (11,4 oz)
- висота 92 мм;
- діаметр 86 мм.
Технічні показники:
- основним наповнювачем є цирконій , блиск 1532 одиниці, прозорість 90%;
- милозвучність 2,6;
- міцність 540 Мпа.
Покриття на келихах: золото 24К, що відповідає пробі 999*.
Художні накладки: пластини мають двостороннє срібне покриття сріблом 925*, деталі яких прикрашені золотом 24К.
Подарункова коробка:
- посилений картон із сатиновим декоративним покриттям;
- логотип нанесено металом золотого кольору;
- тканина декорування креп-сатин;
- розмір коробки 40,5х38,5х10,5 см;
- повна вага набору 4,1 кг.
* вироби BOSS CRYSTAL не призначені для миття в посудомийній машині
та абразивного чищеня.
Фiлософiя подарункового набору
Бюст Тараса Шевченка
Тарас Шевченко – геній, що пробудив Україну
Тарас Шевченко – це більше, ніж поет. Він символ української нації, її духу та боротьби за свободу. Народжений у кріпацькій сім’ї 1814 року, він зміг вирватися з рабства, стати художником, письменником і головним голосом поневоленого народу. «Кобзар» – це не просто збірка віршів, а книга, що пробудила Україну.
Шевченко не боявся правди. Його поезія викривала гнобителів, закликала до боротьби, надихала покоління. За свої переконання він поплатився – заслання, заборона писати, переслідування. Але його слово не зламали.
Тарас Шевченко мріяв про вільну Україну, і ця мрія стала дороговказом для всіх, хто боровся за незалежність. Сьогодні Шевченко залишається актуальним, його слова звучать як заклик до єдності, честі та незламності.
Тарас Шевченко – це більше, ніж поет. Він символ української нації, її духу та боротьби за свободу. Народжений у кріпацькій сім’ї 1814 року, він зміг вирватися з рабства, стати художником, письменником і головним голосом поневоленого народу. «Кобзар» – це не просто збірка віршів, а книга, що пробудила Україну.
Шевченко не боявся правди. Його поезія викривала гнобителів, закликала до боротьби, надихала покоління. За свої переконання він поплатився – заслання, заборона писати, переслідування. Але його слово не зламали.
Тарас Шевченко мріяв про вільну Україну, і ця мрія стала дороговказом для всіх, хто боровся за незалежність. Сьогодні Шевченко залишається актуальним, його слова звучать як заклик до єдності, честі та незламності.
Келих "КОЗАЦЬКА ЛЮЛЬКА"
У вільний час запорізькі козаки любили поговорити і послухати розповіді інших, тримаючи при цьому в зубах колиски, так звані «носогрійки» або «буруньки», і пихкаючи з них димком. Люльку та супутні їй «причиндальї» запорожець носив або у своєму широченому поясі, використовуючи його замість кишень, або в накладному мішку-«гамані», що кріпився до пояса, або ховав за відворот своєїї смушкової шапки-«бірки».
Тютюн у ті часи був надто дорогий, тому до невеликої його кількості додавали цілющі степові трави, вони покращували сон, травлення, пом'якшували вплив середовища на нервову систему. Серед цих трав були м'ята, материнка, полин, дуб, терен та багато інших, не менш цікавих. Наприклад, чаклун-трава додавала впевненості козакам у бою, бо мала ефект легкого наркотику.
Тютюн у ті часи був надто дорогий, тому до невеликої його кількості додавали цілющі степові трави, вони покращували сон, травлення, пом'якшували вплив середовища на нервову систему. Серед цих трав були м'ята, материнка, полин, дуб, терен та багато інших, не менш цікавих. Наприклад, чаклун-трава додавала впевненості козакам у бою, бо мала ефект легкого наркотику.
Келих "КОБЗАР"
Насамперед, кобзарі були моральними авторитетами у народі. У народних віруваннях кобзар був персонажем «через ріку» (тобто «з того світу»). Образити кобзаря — означало викликати гнів небес «на мертвих, живих і ще ненароджених». Тому найбідніший селянин в Україні завжди тримав частину поля «на старцеву часточку» — для милостині кобзарю. Кобзарі були ревними православними християнами, шанували свята, у репертуарі мали псалми та численні релігійні моралізаторські пісні.
Келих "МОЛОДИЙ ЗАПОРОЖЕЦЬ"
Після того, як чоловік прибував на Січ, його життя дуже змінювалося — про це говорить хоча б те, що тепер його інакше називали! Відразу після того, як новоспечений запорожець записувався в курінь, він змінював своє прізвище на якесь нове прізвисько, яке часто дуже яскраво характеризувало його зовнішність чи внутрішній світ.
Щоб стати козаком-запорожцем, новоприбулий довго вивчав військову справу та традиції січового суспільства. На завершення йому обов'язково потрібно було пройти неймовірно складні випробування. Наприклад, він мав з'їсти страшенно пекучий від перцю борщ і випити кварту горілки. А після цього — пройти колодою, перекинутою між скелями на березі Дніпра, і не зірватися у воду. Але це ще не все. Кандидат у запорожці мав, сівши на необ'їздного коня обличчям до хвоста, без сідла та вуздечки проскакати по полю і повернутися назад, звичайно ж, не впавши на землю. Коли новачок з гідністю проходив усі випробування, його стригли та перевдягали у новий одяг.
Щоб стати козаком-запорожцем, новоприбулий довго вивчав військову справу та традиції січового суспільства. На завершення йому обов'язково потрібно було пройти неймовірно складні випробування. Наприклад, він мав з'їсти страшенно пекучий від перцю борщ і випити кварту горілки. А після цього — пройти колодою, перекинутою між скелями на березі Дніпра, і не зірватися у воду. Але це ще не все. Кандидат у запорожці мав, сівши на необ'їздного коня обличчям до хвоста, без сідла та вуздечки проскакати по полю і повернутися назад, звичайно ж, не впавши на землю. Коли новачок з гідністю проходив усі випробування, його стригли та перевдягали у новий одяг.
Келих "КУРІННИЙ ОТАМАН"
Запорізький Кош (громада, товариство) ділився на 38 куренів (XVIII століття), які були самостійними військовими підрозділами на чолі з курінним отаманом. Чисельність куреня в різні часи могла становити від кількох десятків, зазвичай, у мирний час, до кількох сотень козаків і більше, — під час воєн і військових походів. Проте найбільш відповідним порівнянням козацького куреня з організаційно-штатною структурою сучасних збройних сил підходить поняття «батальйон» (як останній і називався у XX ст. у складі низки українських національних військових структур).
Келих "КОЗАЦЬКИЙ ЧУБ"
Змальовуючи в уяві українського козака, ми неодмінно звернемо увагу на його особливу зачіску – чуб (у народі – оселедець). Але, як виявляється, така форма впорядкування волосяного покриву голови не була примхою моди та мала велике символічне значення. Право носити її мали не всі. Таку зачіску мали лише ті воїни, які прийняли хрещення вогнем. Чому ж так? Справа в тому, що, за козацькою легендою, український воєн під час військових протистоянь порушував Господні Заповіді і після смерті мав розплачуватись у небесного судді та мав потрапити до пекла. Козаки ж вірили, що, змилувавшись, Господь все ж таки витягне їх з того пекельного місця покарання грішників, саме схопивши за довгу прядку волосся голови. Носити чуба мали на лівій стороні, щоби волосся скидало нечисту силу, яка ніби сиділа у козаків з того боку на плечі і штовхала на безглузді поступки. Зачіску заборонялося носити необстріляним козакам, трусам, злодіям та брехунам.
Келих "КОЗАЦЬКА РОДИНА"
У зв'язку з військовими походами сім'я і вірність для козацтва мали величезне значення, тому весільні обряди, вінчання та хрещення дотримувалися особливо ретельно. Все починалося з обряду сватання: наречений засилає старост, шановних людей похилого віку, які просять руки нареченої. У разі згоди дівчина виносить вишитий рушник, а у разі відмови – всім відомий «гарбуз». У день весілля молодий вирушав за нареченою, де на подвір'ї з нього вимагали викуп. Після обряду вінчання, святкувати, за традицією, вирушали до будинку молодого, а після святкового обіду нареченій розплетали косу і пов'язували косинку, на знак того, що вона вже заміжня.
Сертифікат автентичності та якості
